Застосування та вибір препаратів для наркозу різних видів тварин

Лікарські засоби, що застосовуються в анестезіологічній практиці дрібних тварин:

1. Інгаляційні анестетики.

Закис азоту (Nitrogenium oxidatum) – анестетик зі слабкими наркотичними та вираженими аналгетичними властивостями. Використовується як допоміжний анестетик або для проведення анестезій при невеликих хірургічних втручаннях (розтин гнійників, вправлення вивихів тощо). Використовується у поєднанні з киснем у співвідношенні 2:1 або 3:1, у різко ослаблених тварин можливе поєднання 1:1. Введення у дихальні шляхи здійснюється за допомогою інгаляційної маски. З організму виводиться через 15-20 хв. після припинення вдихання.

Ефір для наркозу (Aether pro narcosi) – досить сильний анестетик, який широко використовується у ветеринарії, т.к. він має велику широту терапевтичної дії, відносно безпечний і дозволяє досягти III2-III3 стадій наркотичного сну без істотних ускладнень. Застосовується для проведення наркозу у дрібних тварин (собак, кішок, морських свинок, щурів, хом'ячків, мишей).

Наркоз ефіром проводять за допомогою не тільки наркозних апаратів, але й із використанням найпростіших пристроїв типу маски Есмарха. Пари ефіру інгалюють разом із киснем.

Ефір має малу токсичність при великій терапевтичній широті, практично не пригнічує гемодинаміку і функцію паренхіматозних органів, дає виражений аналгезуючий ефект і хорошу релаксацію м'язів.

Однак препарат має і ряд недоліків: подразнюючу дію на слизові оболонки з подальшим посиленням секретоутворення, тривалий період збудження та післянаркозного пробудження, вибухонебезпечність.

Фторотан (Phtorothanum) – потужна наркотична речовина: у 4-5 разів сильніша за ефір, у 50 разів сильніша закису азоту. Тим не менш, слід пам'ятати, що, поряд з вираженою наркотичною дією, фторотан практично не має аналгетичних властивостей. Наркоз фторотаном проводять за тією ж методикою, що і ефірний, проте використовують менші концентрації – вводять наркоз, поступово підвищуючи концентрацію до 1-2 про. %, а потім знижують до 0,5-1,5 об.%. Введення в наркоз відбувається значно легше, стадія збудження практично не виражена, блювання виникає рідко. Пробудження наркозу відбувається швидко, гладко, зазвичай, без порушення.

За кордоном широко використовуються такі інгаляційні анестетики:

Метоксифлуран – має виражену аналгетичну та релаксуючу дію. Подається тварині у дозі 2-2,5 про. %. Як і за ефірному наркозі, спостерігається виражена стадія збудження. Хірургічна стадія наркозу досягається через 5-10 хв. після початку подання анестетика. Цей препарат повільно виділяється із організму, тому подачу анестетика припиняють за 15-20 хв. до закінчення наркозу.

Галотан – потужний інгаляційний анестетик. При введенні наркоз використовується в дозі 4 про. %, а підтримки наркозу доза зменшується до 0,5-2 про. %. Залежно від концентрації знижує артеріальний тиск більшою чи меншою мірою, має пряму кардіодепресивну дію, може викликати аритмію. Пригнічує секрецію залоз трахеобронхіального дерева та шлунково-кишкового тракту.Має слабку міорелаксуючу дію, тому рекомендується використовувати спільно з курареподібними міорелаксантами.

2. Неінгаляційні анестетики

Гексенал – білий кристалічний порошок, який розводять водою бідистильованою або ізотонічним розчином натрію хлориду безпосередньо перед вживанням. Розчин придатний для вживання протягом 4 годин. Основний шлях введення – внутрішньовенний у вигляді 1-2% розчину. Швидкість настання наркозу залежить від типу введення. Зазвичай, при повільному введенні сон настає через 2-3 хв. "на кінчику голки". При швидкому введенні може розвинутись апное та зупинка серцевої діяльності. При повільному введенні необхідно стежити за очними яблуками (спостерігається конвергенція очних яблук та закриття їх третім століттям) та за диханням. Після глибокого вдиху, як правило, настає сон. При цьому темпи введення препарату необхідно зменшити або припинити ін'єкцію.

Цей період є найвідповідальнішим, т.к. у цей момент може настати апное або зупинка серцевої діяльності, що потребує негайної інтубації трахеї, проведення штучної вентиляції легень, а за необхідності – та інших реанімаційних заходів. Тому анестезіолог повинен заздалегідь підготувати все необхідне у разі розвитку цих грізних ускладнень.

Тривалість наркотичного сну вбирається у 15-20 хв. Гексенал з успіхом може використовуватися для вступного наркозу або для проведення не дуже травматичних оперативних втручань.

При неможливості внутрішньовенного введення використовуються внутрішньом'язові, прямокишкові, внутрішньочеревні або внутрішньоплевральні шляхи введення.Однак слід пам'ятати, що за таких шляхів введення анестетика його дія стає неконтрольованою, і можливі різні ускладнення, описані вище.

Тіопентал натрію – суха пориста маса жовтуватого кольору. Як і гексенал, розлучається перед вживанням. Для введення в наркоз застосовують 2,5-5% розчин. Зазвичай застосовують препарат у дозі 7-10 мг на 1 кг маси тіла. Техніка проведення наркозу ідентична з використанням гексеналу. Можливі ускладнення – такі ж. Слід пам'ятати, що при попаданні тіопенталу натрію в підшкірну клітковину може розвинутись некроз останньої, а при попаданні препарату в артерію розвивається її різкий спазм, що може призвести до некрозу тканин або навіть усієї кінцівки.

Препарати барбітурової кислоти ультракороткої дії широко застосовують у ветеринарної анестезіології, т.к. вони прості у застосуванні, не викликають збудження та блювання.

До недоліків цих препаратів належать: мала терапевтична широта; відсутність аналгетичного ефекту, що потребує додаткового введення аналгетиків; пригнічення скорочувальної здатності міокарда та дихання; складність управління глибиною наркозу, особливо при внутрішньом'язовому, внутрішньоплевральному та внутрішньочеревному введенні.

За кордоном широке застосування знайшли такі препарати:

Тіопентон (інтравал) – препарат барбітурової кислоти, що має ультракоротку дію. Вводиться внутрішньовенно у вигляді 1-2,5% розчину у дозі 20-25 мг/кг.

Метокситон (бристоль) – використовується у вигляді 1% розчину в дозі 5 мг/кг внутрішньовенно для премедикації тварин. У цьому випадку має більшу ефективність, ніж тіопентон. Може бути використаний для тривалої анестезії у вигляді 0,1% розчину при внутрішньовенному введенні дози 0,3 мг/кг/хв.Однак у хортів і подібних до них порід не ефективний. Для цих собак рекомендується використання тіопентону.

Показання до застосування, можливі ускладнення та антидоти такі ж, як і у тіопенталу натрію.

Натрію оксибутират – натрієва сіль гамма-аміномасляної кислоти – за своєю структурою дуже близька до природних метаболітів організму, що у великій кількості перебувають у головному мозку.

Препарат можна застосовувати як наркотичний засіб, в комплексній терапії набряку мозку, психомоторного збудження. Натрію оксибутитат має виражену седативну, наркотичну, слабку аналгетичну дію. Є сильним антиоксидантом. У хірургії використовується як препарат для вступного та комбінованого наркозів. Його застосування найвиправданіше у ослаблених тварин, при порушеннях функцій паренхіматозних органів, в акушерській практиці, т.к. він не пригнічує впливу на життєдіяльність плода і скорочувальну здатність матки. Можливе внутрішньом'язове та ректальне застосування. При тяжких патологічних станах, що супроводжуються психомоторним збудженням, можливе тривале краплинне внутрішньовенне введення.

При внутрішньовенному введенні оксибутирату натрію в дозі 50-75 мг/кг сон настає через 10-15 хв. та триває до 20 хв. При концентрації препарату до 100 мг/кг сон може продовжитись до 30-45 хв, проте больова чутливість зберігається. Доза 125-150 мг/кг подовжує наркоз до 1,5 годин, але вимагає постійного додавання анальгетиків у невеликих дозах (залежно від травматичності операції та виду анальгетика).При комбінованому наркозі натрію оксибутират є чудовим засобом, що дозволяє проводити знеболювання у тяжких випадках із мінімальним ризиком.

До недоліків препарату можна віднести повільне введення в наркоз і вихід з нього, слабко виражений аналгезуючий ефект, необхідність використання у зв'язку з цим додаткових аналгетиків, зниження кількості калію на 15-20% у крові, що вимагає корекції (KCl вводиться в дозі, що становить 1 /5 частина від дози оксибутирату натрію).

Кетамін (кеталар, каліпсол) – анестетик, що володіє потужним анестезуючим та аналгетичним ефектами. Призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Може використовуватися для мононаркозу та у комбінації з іншими анестетиками. Кетамін підвищує артеріальний тиск, частішає пульс, збільшує хвилинний об'єм серця, рідко пригнічує дихання. При повторних введеннях препарату ці зміни не посилюються, тому комбінований наркоз з кетаміном є оптимальним для хворих тварин з низьким артеріальним тиском (АТ), коли необхідно зберегти самостійну вентиляцію легень (важка травма, що супроводжується крововтратою, розвитком шоку; септичний шок та ін.).

Для проведення мононаркозу кетаміном необхідно попередньо вводити атропін та діазепам (реланіум, седуксен тощо). Це пов'язано з посиленням салівації та виникненням виражених галюцинацій у тварин. У вигляді мононаркозу кетамін застосовується при невеликих оперативних втручаннях, які потребують релаксації.

При комбінованому застосуванні анестетика можливе проведення порожнинних операцій навіть у хворих тварин із високим операційним ризиком.

Наркоз кетамін проводиться так само, як і іншими анестетиками.Для невеликих операцій внутрішньовенно вводиться в дозі 15 мг/кг. При більш травматичних операціях доза може бути збільшена до 20 мг/кг для собак та до 20-25 мг/кг для котів. Хороший ефект дає комбінація з ксилазином (ромпуном), який вводять у дозі 1-2 мг/кг собакам та 1 мг/кг кішкам. У цих випадках доза кетаміну зменшується до 10 мг/кг для собак та 10-15 мг/кг для кішок. При тривалих операціях вводять внутрішньовенно в дозі 2-4 мг/кг, а потім для підтримки наркозу вводять по 0,5 мг/кг при необхідності, залежно від характеру оперативного втручання та реакції тварини. Зазвичай необхідність повторного введення препарату виникає через 10-15 хв. Можлива підтримка наркозу безперервною інфузією кетаміну шляхом краплинного введення 0,1% розчину в 5% глюкозі при темпі 30-60 крапель на хвилину.

Препарат не рекомендується використовувати для тварин з порушеннями мозкового кровообігу, при епілепсії та інших станах, пов'язаних із судомною готовністю (рахіт, тиреоїдит, гіпокальціємія тощо).

При великих дозах препарату у післяопераційному періоді можуть виникати галюцинації та психомоторне збудження, що супроводжуються підвиванням. У таких випадках необхідно застосовувати діазепам, дроперидол, транквілізатори.

Ромпун – розчин, що містить ксилазин та метил-4-гідроксибензоат. Препарат випускається фірмою "Вауег" (Байєр). Має седативну, знеболювальну, анестезуючу та міорелаксуючу властивості.

Призначений для застосування у котів та собак.

Ромпун застосовується внутрішньовенно та внутрішньом'язово. З успіхом використовується для отримання седативного ефекту під час огляду збуджених, злісних тварин.Дозволяє проводити як невеликі оперативні втручання (при мононаркозі; у деяких випадках у кішок можливе проведення навіть великих порожнинних операцій), так і розширені хірургічні операції при комбінованому наркозі. Ромпун викликає помірне зниження кров'яного тиску. Знижує температуру тіла (тварини необхідно тримати в теплі). Викликає блювання через 2-3 хв. після внутрішньом'язового введення, у зв'язку з чим не можна застосовувати ромпун за ймовірності наявності сторонніх тіл у стравоході або завороту шлунка (можливі розриви цих органів). Для більш ефективної дії препарату після внутрішньом'язового введення останнього тварина повинна знаходитись у спокійній обстановці (відсутність шуму, сторонніх впливів тощо).

Доза для собак становить 0,5-1,5 мл/10 кг маси тіла, для котів – 0,1-0,2 мл/кг.

При проведенні комбінованого наркозу після внутрішньом'язового введення ромпуна можливе використання місцевих анестетиків, барбітуратів, при цьому їхня доза знижується до 1/3-1/4 належної.

Можливе проведення анестезії ромпуном у поєднанні з ефіром.

Чи не рекомендується використовувати аналептики, т.к. вони можуть зменшити дію препарату.

Рометар – 2% розчин ксилазину. Показання та проведення наркозу подібні до таких для ромпуна. Собакам та кішкам рекомендується вводити 0,15 мл рометара на 1 кг маси тіла. Для цуценят та кошенят дозу збільшують у півтора-два рази. Це з більш інтенсивним рівнем обмінних процесів у молодих тварин. Перед введенням рометара та ромпуна необхідно проводити премедикацію атропіном.

Антидотом ксилазину є антагонілу. Зазвичай через 2-5 хв.після внутрішньовенного введення препарату у дозі 0,2-0,3 мг/кг відзначається пробудження тварини, відновлення м'язового тонусу, що проявляється у руховій активності.

3. Місцеві анестетики

Новокаїн – чудовий місцевий анестезуючий засіб, що широко використовується для інфільтраційної, спинномозкової та перидуральної анестезії.

Для інфільтраційної анестезії застосовують 0,25-0,5% розчини новокаїну. Найвищі дози для собаки масою 50-60 кг на початку операції – не більше 1,25 г при введенні 0,25% розчину (500 мл) та 0,75 г при використанні 0,5% розчину (150 мл). Надалі можливе повторне використання препарату, але не більше 2 г протягом кожної години операції. При введенні новокаїну в брижу (при порожнинних травматичних операціях) слід пам'ятати про можливу гіпотонію, особливо при гіповолемії, що потребує додаткового введення плазморозширювачів та лікарських засобів, що підвищують тиск.

Іноді відзначається індивідуальна підвищена чутливість до препарату з розвитком нудоти, блювання, падіння тиску, аж до колапсу, або алергічні реакції з можливим розвитком анафілактичного шоку. У зв'язку з цим застосування новокаїну має передувати внутрішньошкірна або кон'юнктивальна проба для визначення індивідуальної чутливості.

Для провідникової анестезії використовують 1-2% розчин новокаїну; для епідуральної анестезії – 2% розчин (20-25 мл), для спинномозкової анестезії – 5% розчин (2-3 мл).

Дикаїн – один з найсильніших місцевоанестезуючих засобів, що в кілька разів перевершує новокаїн. Однак і токсична дія дикаїну в 10 разів вища, ніж у новокаїну. Використовують 0,5-1% розчини дикаїну для анестезії слизових оболонок очей, ротової порожнини, гортані.

Тримекаїн – застосовують для провідникової та інфільтраційної анестезій. Тримекаії малотоксичний, активніший, має більш тривалу дію, ніж новокаїн. Використовують 0,25-0,5-1% розчини для інфільтраційної анестезії (не більше 800-400-100 мл відповідно концентраціям для собаки 50-60 кг); 2-3% розчин застосовують для епідуральної та спинномозкової анестезії. Тримекаїн можна застосовувати у тих випадках, коли є підвищена індивідуальна чутливість до новокаїну.

Лідокаїн – потужний анестетик, що має більш сильну і тривалу дію, ніж новокаїн. Використовують 0,25-0,5% розчини для інфільтраційної анестезії (не більше 10 мл/кг), 1-2% розчини для провідникової анестезії (не більше 1 мл/кг маси). Препарат також застосовують для усунення нападів аритмії при захворюваннях серця.

Сьогодні ми поговоримо про анестезію для дрібних домашніх тварин.
Анестезія для кішок і собак включає три складові:
• сон
• знеболювання
• розслаблення м'язів (міорелаксація).

сон. Для введення тварини в сон використовують внутрішньовенну анестезію, а далі найчастіше підключають інгаляційну анестезію для підтримки сну тварини протягом всієї операції. Однак далеко не всім тваринам показана газова анестезія, тому вид наркозу підбирається індивідуально кожному пацієнту. Дані препарати мають коротку дію, таким чином, як тільки припиняється подача наркозу, тварина через деякий час починає прокидатися.
Важливо: Інгаляційна анестезія не знеболює. Основне її завдання – це сон.

Знеболення. Для аналгезії пацієнтів застосовуються внутрішньовенні анестетики, частіше за кілька.Так як один препарат не завжди блокує всі шляхи проведення болю, для цього можуть додатково робити різні блокади, епідуральну анестезію, обколювання за місцем розрізу і так далі. Така анестезія може триматися від 1 до 12 годин та більше, залежно від введених препаратів.

Розслаблення м'язів ми також домагаємось за допомогою внутрішньовенного введення певних препаратів.

Чи можемо ми виключити якусь із перелічених вище складових? НІ!
Сукупність цих складових – запорука успішної операції та швидкого одужання у післяопераційному періоді.

Препарати та їх дозування підбираються виходячи з індивідуальних особливостей організму тварини: виду, віку, поточних захворювань, ваги, а також оперативного втручання.

Чи буває «найлегший наркоз»? Ні, не буває.
Ще раз повторимося, дозування підбираються індивідуально.

Що робить анестезіолог під час операції?

Лікар постійно контролює стан пацієнта за допомогою моніторингу спеціальної апаратури (кардіомонітор, капнограф, тонометр, автоматична термометрія).

Під час операції наш анестезіолог відстежує:
• частоту серцевих скорочень
• частоту дихальних рухів
• сатурацію (збагачення клітин організму киснем),
• артеріальний тиск
• температуру

Поруч із твариною в наркозі ПОСТІЙНО знаходиться анестезіолог, який у терміновому порядку зможе усунути те чи інше ускладнення. Усі необхідні препарати для профілактики найчастіших ускладнень завжди є в руках анестезіолога. А також анестезіолог у будь-який момент, якщо цього вимагатиме ситуація, може взяти під повний контроль дихання тварини за допомогою апарату ШВЛ.

Чи може наркоз бути повністю безпечним? Ні, не може.

Оцінка ризиків здійснюється виходячи з тяжкості втручання в організм, віку пацієнта та наявності у нього супутніх захворювань.

Ризик ускладнень під час та після операції є завжди, навіть у клінічно здорових молодих пацієнтів.

Як підготувати кішку чи собаку до наркозу?

1. Як у людей, так і у ветеринарній медицині є певні стандарти в обстеженні перед наркозом, незалежно від виду та віку тварини:
• загальний клінічний та біохімічний аналізи крові (здається натще)
• кардіообстеження – скринінгове ЕХОКГ (підготовки не вимагає)

*В індивідуальному порядку можуть проводитися додаткові дослідження, призначені лікарем виходячи з анамнезу та стану пацієнта.

2. Голодна дієта (час голодної дієти підбирається індивідуально для кожного пацієнта)
3. Перед анестезією обов'язковий прийом препаратів, прописаних раніше лікарем (особливо стосується пацієнтів з кардіопатологіями, патологіями нервової системи, ендокринними патологіями)

Як кішка та собака виходять із наркозу?

Після закінчення операції пацієнт переводиться у відділення інтенсивної терапії та стаціонару, в якому ветеринарний лікар проводить моніторинг стану тварини:
• частоту серцевих скорочень
• частоту пульсу
• артеріальний тиск
• температуру

У нашому відділенні інтенсивної терапії та стаціонару пацієнт отримує необхідну терапію:
• антибіотикотерапія
• знеболювання
• симптоматична терапія
• контроль апетиту, спраги, діурезу та дефекації

Час виходу з наркозу суто індивідуальний і залежить від тяжкості втручання, стану пацієнта та віку пацієнта. Приблизно зорієнтувати щодо часу виходу з наркозу зможе лікар, оглянувши тварину і дізнавшись про її анамнез.

Пам'ятка для власника: голодна дієта перед операцією.

Голодна дієта для цуценят та кошенят на підсмоктувачі не повинна перевищувати 2х годин. Краще маленького пацієнта привозити в клініку разом з матір'ю, що годує, або кормовою сумішшю

Голодна дієта для здорового пацієнта молодше 8 місяців та вагою менше 2 кг – не більше 2 год, погодувати вологі кормом ½ порції за 2 год до операції, безводна дієта не потрібна

Голодна дієта для здорового пацієнта старше 8 місяців та вагою більше 2 кг – 4-6 год, погодувати вологі кормом ½ порції за 4-6 год до операції, безводна дієта не потрібна

Голодна дієта для пацієнтів із цукровим діабетом голодна дієта не повинна перевищувати 2-4 години, останнє годування за 2-4 години до операції ½ порції вологого корму, ½ дози інсуліну за 2-4 години до операції, безводна дієта не потрібна

Голодна дієта для брахіцефалічних порід собак 6-12 год, погодувати 25% від звичайної порції вологі кормом за 6-12 годин до наркозу, безводна дієта 6-12 годин

НАРКОЗ ТВАРИН

Для наркозу тварин застосовують розчини алкоголю, хлоралгідрату, тіопентолу та інших наркотичних засобів залежно від виду тварини. Дози наркотиків, способи їх введення та інші дані наркозу тварин наведені в табл. 47.

Для усунення шкідливого впливу наркотичних речовин на організм тварин необхідно перед початком наркозу вводити їм ті чи інші препарати, або, як то кажуть, проводити фармакологічну підготовку (премедикацію). З цією метою великої рогатої худоби перед хлоралгідратним, а собакам перед хлороформним наркозом ін'єктують підшкірно сірчанокислий атропін (табл. 47).Останній певною мірою усуває шкідливий вплив наркотиків на серце та органи дихання, а також зменшує виділення секрету слизових залоз.

В даний час широко використовуються при наркозі речовини, які посилюють (потенціюють) дію наркотиків. Поєднане застосування таких речовин із наркотиками називають потенційованим наркозом. Для потенційованого наркозу найчастіше використовують нейроплегики. Одночасне застосування нейроплегіків з наркотиками дозволяє при меншій їх дозі отримати більш тривалу та кращу дію та уникнути передозувань. Нейроплегіки зазвичай є похідними фенотіазпна. Вони не викликають наркозу, а лише пригнічують проведення нервових імпульсів, притуплюють рефлекси і сприйняття зовнішніх подразнень, мають виражену заспокійливу дію, посилюють (потенціюють) і подовжують (пролонгують) дію наркотиків і анестетиків. Все це дозволяє використовувати нейроплегіки у чистому вигляді для заспокоєння тварин при виконанні на них нескладних операцій (розчищення копит, знерожування, кастрація) та при транспортуванні непокірних тварин.

З вітчизняних непроплегіків найчастіше використовується аміназин. Великої рогатої худоби його вводять внутрішньом'язово в 1-2%-ному водному розчині в дозі 1,0-1,5 мг на 1 кг ваги тварини. Дія аміназину настає через 30-40 хвилин. Коням аміназин вводять внутрішньовенно у вигляді так званої літичної суміші (аміназину, димедролу, промедолу -аа 0,2, води дистильованої – 30,0), свиням його ін'єкції внутрішньом'язово в 1%-ному водному розчині в дозі 0,5-1,0 мг на 1 кг ваги тварини.