Нікон горобців Вікіпедія

Ігумен Нікон (у світі Микола Миколайович Воробйов; 22 травня (у день пам'яті свт. Миколи Чудотворця) 1894, село Мікшино, Бежецький повіт, Тверська губернія – 7 вересня 1963, Гжатськ, Смоленська область) – священнослужитель Російської православної церкви (з 1956 року у сані ігумена), духовний письменник.

Похований о. Нікон у Гжатську (нині Гагарін).

– Нікон не зрікався патріаршества. – Додаткова характеристика показань свідків на Соборі 1660 р. – Відхід Нікона – протест проти порушення царем клятви та міра архіпастирського впливу. – Відповідь Нікона Лігаріду на звинувачення його в гордості з приводу його відходу.

У 1944 році архієпископом Калінінським та Смоленським Василем він був призначений настоятелем Благовіщенській церкві Козельська, де служив до 1948 року. У 1948 році був переведений до Бєлєва, потім – до Єфремова (обидва – Тульської області), а після – до Смоленська. Зі Смоленська був направлений на прихід до Гжатська.

На соборі цар висунув Ніконові звинувачення в тому, що він самовільно залишив патріарший престол, а також у неналежній патріарху поведінці і невгамовній гордині. Ці звинувачення підтримали церковні єрархи. Никон був позбавлений сану патріарха, засуджений і засуджений до довічного монастирського ув'язнення як простий чернець.

Внаслідок цього, а також інтриг з боку частини бояр та духовенства, що мали вплив на царя та вороже налаштованих до патріарху Никону, сталося охолодження відносин між царем і патріархом. 10 (20) липня 1658 року Нікон публічно та урочисто відмовився від патріаршества.